Вечірні казки
Jan. 7th, 2006 01:39 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
libellule_funМалюки та інші
У затишному зеленому районі Києва стояв собі будинок. Будинок мав силу-силенну квартир. На шостому поверсі – там, де з ящиків на балконі виглядали полум’яні калачики та оксамитові фіалки – жили Малюки.
Малюків було двоє – старший хлопчик та менша дівчинка. Трималися вони разом. Їх і кликали разом: “Агов, малеча!”. Але Малюки, звичайно, жили не самі. В квартирі ще мешкали Тато і Мама (які, власне, і кликали Малюків).
Дуже важливими мешканцями були М’який Диван, Велика Шафа, Стара Лампа та інші шановні представники родини Меблів. Це була дуже старовинна та поважна родина. Принаймі, вони самі були у цьому впевнені.
А ще в квартирі жили Хрюня, Пусь, Ґрі та Паць-Бурбаць. Але про це спочатку ніхто не здогадувався. Навіть Малюки.
Хрюня
Хрюня мешкав у кутку за старим, вкритим пилом акордеоном. Він дуже любив цукерки. Вночі Хрюня тихенько пробирався на кухню і шарудів по полицям. Вишукував найсмачніші – шоколадні. Потім гуляв по підвіконню, тицяв пальчиком у жовті ліхтарі та перекривляв Місяць. А іноді теревенив з квітами. Щоправда, вони не любили цукерок, але їм теж подобалось передражнювати хитру мармизку Місяця.
Пусь
Щовечора Пусь обходив усі ліжка в квартирі. Він стежив, чи всі поснули. Якщо хтось крутився, Пусь підкрадався і тихенько сопів тому на вухо: “Пусь-пусь”. І після цього снилися кольорові сни.
Ґрі
Ґрі любив слухати, як дзвенять струни на гітарі. Коли поблизу нікого не було, він підстрибував і щонайдужче дмухав на струни: “Ф-ф-у-у-х!”. Струни відгукувалися срібним дзвоном. Ґрі слухав, відкриваючи по черзі то одне, то друге вухо. Вуха мав великі, рожеві, вкриті руденьким пухом, що легко зіщулювалися в кулачок. Потім Ґрі знову підстрибував і дмухав: “Ф-ф-у-у-х!”. І гітара старалася дзвеніти якомога веселіше та дзвінкіше. Адже Ґрі був її найбільшим другом.
У затишному зеленому районі Києва стояв собі будинок. Будинок мав силу-силенну квартир. На шостому поверсі – там, де з ящиків на балконі виглядали полум’яні калачики та оксамитові фіалки – жили Малюки.
Малюків було двоє – старший хлопчик та менша дівчинка. Трималися вони разом. Їх і кликали разом: “Агов, малеча!”. Але Малюки, звичайно, жили не самі. В квартирі ще мешкали Тато і Мама (які, власне, і кликали Малюків).
Дуже важливими мешканцями були М’який Диван, Велика Шафа, Стара Лампа та інші шановні представники родини Меблів. Це була дуже старовинна та поважна родина. Принаймі, вони самі були у цьому впевнені.
А ще в квартирі жили Хрюня, Пусь, Ґрі та Паць-Бурбаць. Але про це спочатку ніхто не здогадувався. Навіть Малюки.
Хрюня
Хрюня мешкав у кутку за старим, вкритим пилом акордеоном. Він дуже любив цукерки. Вночі Хрюня тихенько пробирався на кухню і шарудів по полицям. Вишукував найсмачніші – шоколадні. Потім гуляв по підвіконню, тицяв пальчиком у жовті ліхтарі та перекривляв Місяць. А іноді теревенив з квітами. Щоправда, вони не любили цукерок, але їм теж подобалось передражнювати хитру мармизку Місяця.
Пусь
Щовечора Пусь обходив усі ліжка в квартирі. Він стежив, чи всі поснули. Якщо хтось крутився, Пусь підкрадався і тихенько сопів тому на вухо: “Пусь-пусь”. І після цього снилися кольорові сни.
Ґрі
Ґрі любив слухати, як дзвенять струни на гітарі. Коли поблизу нікого не було, він підстрибував і щонайдужче дмухав на струни: “Ф-ф-у-у-х!”. Струни відгукувалися срібним дзвоном. Ґрі слухав, відкриваючи по черзі то одне, то друге вухо. Вуха мав великі, рожеві, вкриті руденьким пухом, що легко зіщулювалися в кулачок. Потім Ґрі знову підстрибував і дмухав: “Ф-ф-у-у-х!”. І гітара старалася дзвеніти якомога веселіше та дзвінкіше. Адже Ґрі був її найбільшим другом.
